ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ПАРТНЕР У ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ВИМОГИ ТА РИЗИКИ

Анотація

Стаття присвячена фундаментальній трансформації дошкільної освіти в епоху прискореного технологічного розвитку, коли штучний інтелект перетворився на повсякденний інструмент педагогів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання розбіжностей між динамічним цифровим освітнім середовищем для дітей дошкільного віку та неактуальними методами роботи, а також потребою в цифровізації для забезпечення стійкості та модернізації української освіти у воєнний та повоєнний час. Метою статті є визначення та обґрунтування концептуальних вимог до впровадження технологій ШІ для оптимізації роботи вихователя закладу дошкільної освіти, зокрема в контексті методичного супроводу та розробки дидактичних матеріалів. Проведено аналіз широкого спектру вітчизняних та англомовних наукових досліджень, що вивчають нормативно-правові, психолого-педагогічні, методичні та етичні аспекти взаємодії педагогів із розумними технологіями. Дослідження фокусується на партнерському підході. ШІ розглядається як потужний асистент, що бере на себе високоаналітичні функції (моніторинг, аналітика, планування, створення адаптивного контенту), дозволяючи вихователю зосередитися на глибинній, особистісно-орієнтованій взаємодії (гуманізація освітнього процесу, наставництво). ШІ забезпечує максимальну індивідуалізацію освітніх траєкторій, підвищує інклюзивність (персоналізовані історії, віртуальні асистенти), оптимізує комунікацію з батьками та підвищує безпеку дітей. Успішне впровадження вимагає розробки локальних політик ЗДО, які регламентуватимуть використання генеративних моделей з акцентом на академічну доброчесність, прозорість алгоритмів та етичність. Вирішальним чинником успіху є цифрова компетентність самого вихователя закладу дошкільної освіти. Визначено специфічні ризики для дошкільного віку: дефіцит живої соціальної взаємодії, ризик пасивного навчання, обмеження творчості та вільної гри, етичні ризики (конфіденційність, алгоритмічна упередженість), а також залежність від технологій та здоров’язбережувальні загрози. Інтеграція ШІ надає вихователям потужні засоби для формування ефективного та інклюзивного освітнього простору. Проте, застосування ШІ в закладах дошкільної освіти має бути чітко регульованим та сфокусованим на підтримці, а не заміщенні вихователя, з обов’язковим збереженням природних потреб дитини у русі, живій грі та соціальній взаємодії.